Как часто мы бахвалимся безмерно,
Пусть суета страстей:- рассудку яд,
Но жить по правилам так тягостно и скверно,
Что каждый в жизни хоть разок наверно,
Ломал барьеры нравственных преград.
Учиться на чужих ошибках можно,
Но только при фригидности ума.
А жить размеренно, (поверь), и осторожно,
Душе пытливой суетно и сложно,
Ведь в нас живёт *неверующий Фома*.
С опасностью заигрывая смело,
Мы думаем:- авось да пронесёт.
Случайность по судьбе нам *пишет мелом*,
Что вечен дух, но бренно наше тело,
Но то:- не принимаем мы в расчёт.
глава 1
Прыжки со скал ребячество наверно,
Но Михаил отличным слыл пловцом.
(Новый маршрут обследован примерно),
К тому же мысль, что кончится всё скверно,
В серьёз не принимается юнцом.
Ах молодость, поток адреналина,
Жажда познания и ветер в голове.
Отпуск у моря, горы исполины,
Восторженные взгляды глаз любимых,
И ночь духмяная на высохшей траве.
Общественные пляжи так приелись,
Там, обывательства приют, и суета.
Они лишь сутки на песке погрелись,
И мысль сбежать, естественно созрела,
Туда где волны, скалы:- красота!!!
Небо глазастое манило звездопадом,
Полынный ветер обжигал сердца.
Друзья, любимая, свобода как награда,
Казалось бы, что молодости надо,
Сбывалась его давняя мечта…
* * *
Тот узкий выступ среди скал отвесных,
Он заприметил в первые часы.
Сознанье не терпело рамок тесных,
Он приключений жаждал повсеместно,
Привык, опасность *дёргать за усы*.
К тому же взгляды восхищенья пОлны,
Восторг на лицах разжигал задор.
Он прыгнул вниз, и рассекая волны
Возликовал:- ведь он это исполнил,
Все опасенья и сомненья вздор…
* * *
До дна осталось метра два, не боле,
Как вдруг нога скользнула вдоль камней.
Её свело от нестерпимой боли,
И стиснув зубы, он усильем воли,
Пытаясь всплыть, барахтался сильней.
А воздуха, увы, осталось мало,
Нога как плеть и в довершенье бед,
Меркло сознание, душа паниковала,
Но средь камней расщелина блистала,
И он нырнул с надеждою… на свет.
* * *
…Подземный грот, тело объял прохладой,
Он, отдышавшись, выполз на песок.
И чертыхнулся:- *блин* ну это ж надо
Так *облажаться*, из за камнепада,
Боль отпустила, пульс ломил висок.
Нога не сломана, но слушается скверно,
А без того не всплыть, как не крутись.
Перепугал приятелей наверно,
И пусть не слыл сам *барышней манерной*,
Изрядно *труханул* за свою жизнь.
Время прошло, и тело не всплывало,
Будет формальным поиск:- в том беда.
А за сезон утопленников мало ль,
Тревогу гнал, раскиснуть не хватало,
Неясный шум, прислушался, - вода.
Явно судьба к нему благоволила,
Ручей из трещины струился словно дар.
Нога опухла и слегка *скулила*,
Держась за стену, приподнялся было,
Но в теле ощутил слабость и жар.
По камню сполз, сознание поплыло,
Но словно в мозг впечатались слова.
Помощь нужна, тебе вернём мы силы,
Он огляделся, кто произносил их???
И смутный силуэт узрел едва…
Ростом полметра, бледный, с серой кожей,
Глаза огромные, но не *мерцает* взгляд.
-Мы ваши предки, хоть и не похожи,
Читал он мысли, ощущая сложность,
-Случилось всё столетия назад…
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Для детей : Ханука та Різдво. - Левицька Галина Вистава відредагована, щоб могли зрозуміти діти молодшого віку. В коментарях залишаю 2 Дію, як була в першому варіанті. Можливо комусь знадобиться більш глибока інформація про Свято Хануки.
2 Дія
Ангел: Було це після завойовницьких війн Олександра Македонського, коли земля Ізраїлю перейшла під владу Сирії. Всі країни об’єднувала елліністична культура, в якій змішалися звичаї і традиції різних народів. Люди вважали себе «Громадянами Всесвіту». Вони захоплювалися різними спортивними іграми, язичеськими святкуваннями та спектаклями на честь грецьких богів.
Багато євреїв були слабкими у вірі і хотіли бути, як всі... Над життям євреїв, які залишались вірними Божим Заповідям, нависла загроза.
1-й ведучий: І що, насправді, карали тих, хто не їв свинину?
Ангел: Насправді! Вимоги до євреїв були дуже суворими. Цар Антиох видав указ про заборону вивчати єврейську мову, святкувати шабат, дотримуватися єврейських традицій і навіть називатися євреями. Це було справжнє рабство! В Єрусалимському Храмі на жертовнику принесли в жертву свиню, а в Храмі поставили статую Зевса!
1-й ведучий: А про яких героїв говорив (ім’я 2-го ведучого)?
Ангел: Це ті євреї, які любили Бога понад усе!
Виходять Матітьягу та Маккабі
Матітьягу: Я, Матітьягу, священик. Разом з моїми синами підняв повстання, кличучи: « Хто за Господа — до мене!» Ми пішли в гори з твердим рішенням стояти в вірі й боротися до останньої краплі крові...
Маккабі: Я, Маккабі, син Матітьягу. Керував загонами повстанців. Визвольна війна продовжувалась 3 роки. Ми не були досвідченими вояками. Наші загони складалися з пастухів, землеробів, ремісників. До того ж ми не мали достатнього озброєння...
1-й ведучий: Маккабі, я не розумію, як можна воювати, не будучи справжніми воїнами?! Без зброї, без лицарських обладунків? Я не розумію, чому ви воювали? Хіба не простіше було б бути такими, як всі? Просто жити і насолоджуватись життям...
Маккабі: Справжнє життя неможливе без віри у Всемогутнього Бога, Живого і Сущого, Який створив усе, Який і дає нам Життя. Справжня насолода — це приходити у Храм і служити, і поклонятися Йому, дякуючи Богові за все! Але Храм споганений і нема місця для поклоніння... Тому ми воювали, щоб звільнити Єрусалим, мати право бути євреєм і приносити жертви Живому Богу в Храмі!
Ангел: Відбулося три вирішальні битви. Війська сирійців значно переважали як по кількості, так і по військовій оснащеності. Але євреї постилися та молилися:
Маккабі: «Боже! Ми безсилі, а Ти Всесильний! Прости нас за наш непослух! І поверни нам Храм! Бо нема життя без істинного поклоніння Тобі!»
Ангел: І Бог дав Своє Диво! Повстанці здобули вирішальну перемогу, звільнили Єрусалим і відновили службу в Храмі!
Маккабі: Священики очистили і освятили Храм, побудували новий жертовник. Але для повноцінного Богослужіння в Храмі треба було засвітити Мінору.
Ангел: Мінора — це великий світильник, який складається з семи лампад, котрі мають постійно горіти. В лампади, згідно Божих Заповідей, треба було заливати лише чисту освячену оливу.
Маккабі: Ми знайшли лише одну посудину з чистою освяченою оливою. Її мало вистачити лише на один день горіння Мінори. Для приготування нової оливи потрібно було вісім днів.
Матітьягу: Але євреї так прагли нового початку Богослужіння! Вони прагли Божого Світла, Божої Милості, Божої Радості! Тому, наперекір всім сумнівам, священики засвітили Мінору. І сталося Боже Диво! Мінора горіла 8 днів, аж поки була приготовлена нова чиста олива.
Ангел: В пам’ять про очищення Храму євреї святкують Хануку. Це свято очищення, оновлення. Це свято Світла!
Матітьягу та Маккабі виходять. Виходить 2-й ведучий.
