Може завтра з віття опаде листочок,
І зима холодна закує гілля?
Йде сьогодні мирно поруч перехожий,
Ще теплом зігріті душі і тіла.
Не провести б дарма посланого часу,
І не змарнувати б дорогих хвилин.
Не таїти б в серці заздрість чи образу,
Не жаліти б Богу не своїх годин.
Зрозуміти б плани, що створило небо,
А точніше Божі, Він усе створив.
І щодня вдивлятись на Христа і в себе,
Молячись, щоб зміни Бог в душі творив.
Відігріти б того, хто десь на узбіччі
Втратив дім й роботу, втратив сенс життя.
Проявити б тому батьківську турботу,
Хто не знав ніколи мами і отця.
Так багато прагнень, поривань і цілей.
Хай звершиться воля, Господи, Твоя!
Поможи буть в світі - бути світлом, сіллю,
Щоб Твоє хвалилось й славилось Ім'я.
*
"Отож, уважайте, щоб поводитися обережно, не як немудрі, але як мудрі, використовуючи час, дні бо лукаві!" (Біблія)
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Средь звуков нечаянно грубых - Людмила Солма *) Примечание:
это очень старые_при_старые (1991г. и 1998г.) неприхотливые стихоразмышления на извечную тему - любви...
(я бы, наверное, еще долго и не вспоминала о них, если бы не прочла 17 января с.г. великолепные стихи Ананды Риц, на которые откликнулась душой и памятью... и извлеклись эти мои стихи из забвения... полузабытой и немного потрепанной временем - старенькой тетрадки)
Людмила Солма, 21.01.2009
